Закон Украины от 15.02.1995 № 56/95-ВР О статусе горных населенных пунктов в Украине
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про статус гірських населених пунктів в Україні
Закон введено в дію з дня опублікування - 28 лютого 1995 року
(згідно з Постановою Верховної Ради України
від 15 лютого 1995 року № 57/95-ВР)
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 13 липня 2000 року № 1917-III,
від 7 березня 2002 року № 3101-III,
від 29 червня 2004 року № 1928-IV,
від 17 листопада 2005 року № 3108-IV
|
(Установлено, що у 2025 році частина друга статті 6 цього Закону застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, згідно із Законом України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX) |
|
(Установлено, що у 2026 році частина друга статті 6 цього Закону застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, згідно із Законом України від 3 грудня 2025 року № 4695-IX) |
|
(У тексті Закону слова "Урядом Автономної Республіки Крим", "виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів", "виконавчим комітетом відповідної місцевої Ради народних депутатів" та "виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів" замінено відповідно словами "Радою міністрів Автономної Республіки Крим", "обласними державними адміністраціями", "виконавчим органом відповідної місцевої ради" та "виконавчого органу місцевої ради", згідно із Законом України від 13 липня 2000 року № 1917-III) |
Цей Закон встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються.
(преамбула у редакції Закону
України від 13.07.2000 р. № 1917-III)
Стаття 1. Визначення та критерії віднесення населених пунктів до категорії гірських
До гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.
Критеріями віднесення населених пунктів до категорії гірських є:
розташування населеного пункту або частини його, на якій проживає більш як третина мешканців цього населеного пункту, на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря на території, рельєф якої дуже розчленований байраками, водотоками тощо, та розміщення 50 і більше відсотків сільськогосподарських угідь у межах цього пункту на схилах крутизною 12 градусів і більше;
(абзац другий частини другої статті 1 у редакції
Закону України від 13.07.2000 р. № 1917-III,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 07.03.2002 р. № 3101-III)
якщо на одного жителя припадає менш як 0,25 гектара ріллі, або при її відсутності - менш як 0,60 гектара сільськогосподарських угідь;
Полная версия документа доступна БЕСПЛАТНО авторизованным пользователям.
