ДСТУ ISO/IEC 40210:2016 Информационные технологии. W3S SOAP версия 1.2. Часть 1. Система обмена сообщениями (ISO/IEC 40210:2011, IDT)

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Інформаційні технології
W3C SOAP ВЕРСІЯ 1.2
Частина 1. Система обміну повідомленнями

ДСТУ ISO/IEC 40210:2016
(ISO/IEC 40210:2011, IDT)

З питань придбання офіційного видання звертайтесь
до національного органу стандартизації
Не є офіційним виданням.
Офіційне видання розповсюджує національний орган стандартизації
(ДП «УкрНДНЦ» http://uas.gov.ua)

ПЕРЕДМОВА

1 РОЗРОБЛЕНО: Державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків «УКРЕЛЕКОН», Технічний комітет стандартизації «Банківські та фінансові системи і технології» (ТК 105).

2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 27 грудня 2016 р. № 440 з 2017–10–01

3 Національний стандарт відповідає ISO/IEC 40210:2011 Information technology — W3С SOAP Version 1.2. Part 1: Messaging Framework (Інформаційні технології. W3С SOAP версія 1.2. Частина 1. Система обміну повідомленнями)

Ступінь відповідності — ідентичний (IDТ)

Переклад з англійської (en)

4 Цей стандарт розроблено згідно з правилами, установленими в національній стандартизації України

5 На заміну ДСТУ ISO/IEC 40210:2015

ЗМІСТ

Національний вступ

Вступ до ДСТУ ISO/IEC 40210:2015

1 Вступ

1.1 Домовленість щодо позначень

1.2 Відповідність

1.3 Відношення до інших технічних характеристик

1.4 Приклад повідомлень SOAP

1.5 Термінологія SOAP

2 Модель оброблення SOAP

2.1 Вузли SOAP

2.2 Ролі SOAP та вузли SOAP

2.3 Націлення блоків заголовків SOAP

2.4 Розуміння блоків заголовка SOAP

2.5 Структура та інтерпретація тіла SOAP

2.6 Оброблення повідомлень SOAP

2.7 Перенаправлення повідомлень SOAP

2.8 Модель версійності SOAP

3 Модель розширюваності SOAP

3.1 Характеристики SOAP

4 Схема прив’язки протоколу в SOAP 

4.1 Призначеність схеми прив’язки

4.2 Схема прив’язки

5 Структура повідомлення SOAP

5.1 Конверт SOAP

5.1.1 Атрибут encodingStyle SOAP

5.2 Заголовок SOAP

5.3 Тіло SOAP

5.4 Помилки SOAP

6 Використання уніфікованих ідентифікаторів ресурсів SOAP

7 Заходи щодо безпеки

7.1 Вузли SOAP

7.2 Проксі-сервер SOAP

7.3 Основні прив’язки протоколу

8 Посилання

8.1 Нормативні посилання

8.2 Інформативні посилання

Додаток A (обов’язковий) Перехід від версії 1.1 протоколу SOAP до версії 1.2

Додаток B (довідковий) Висловлення подяки

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей національний стандарт ДСТУ ISO/IEC 40210:2016 (ISO/IEC 40210:2011) «Інформаційні технології. W3С SOAP версія 1.2. Частина 1. Система обміну повідомленнями», прийнятий методом перекладу, — ідентичний щодо ISO/IEC 40210:2011 «Information technology. W3С SOAP Version 1.2. Part 1: Messaging Framework» (версія en).

Технічний комітет стандартизації, відповідальний за цей стандарт в Україні, — ТК 105 «Банківські та фінансові системи і технології».

Цей стандарт прийнято на заміну ДСТУ ISO/IEC 40210:2015, прийнятого методом підтвердження. У цьому національному стандарті зазначено вимоги, які відповідають законодавству України.

До стандарту внесено такі редакційні зміни:

— слова «цей міжнародний стандарт» замінено на «цей стандарт»;

— структурні елементи стандарту: «Титульний аркуш», «Передмову», «Національний вступ», першу сторінку та «Бібліографічні дані» — оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;

— вилучено «Передмову» до ISO/IEC 40210:2011 як таку, що безпосередньо не стосується технічного змісту цього стандарту.

ВСТУП до ДСТУ ISO/IEC 40210:2015

Версія 1.2 протоколу SOAP є спрощеним протоколом, призначеним для обміну структурованою інформацією в децентралізованому й розподіленому середовищі. Він використовує XML-технології, щоб визначити розширювану структуру обміну повідомленнями, забезпечуючи таку конструкцію повідомлень, щоб ними можна було обмінюватись завдяки різноманітним базовим протоколам. Структуру розроблено так, щоб бути незалежною від будь-якої конкретної моделі програмування та інших реалізацій конкретної семантики.

Двома основними цілями для розроблення SOAP є простота й розширюваність (див. вимоги XMLP [XMLP Requirements]). Під час розроблення SOAP було зроблено спробу досягти цих цілей через вилучення зі структури обміну повідомлень тих особливостей, які часто є в розподілених системах. Ці особливості охоплено, але не обмежено такими поняттями як «надійність», «безпека», «взаємозв’язок», «маршрутизація» та «шаблони обміну повідомленнями» (MEPs або Message Exchange Patterns). Хоча передбачено, що буде визначено багато інших особливостей, ця специфікація забезпечує специфічні характеристики лише для двох шаблонів обміну повідомленнями. Інші характеристики буде визначено як розширення через інші специфікації.

Специфікація версії 1.2 протоколу SOAP має три частини. У частині 1 специфікації версії 1.2 SOAP (цей документ) надано визначення структури обміну повідомленнями, що охоплює:

1. Модель оброблення SOAP визначення правил для оброблення повідомлення SOAP (див. 2. Модель оброблення SOAP).

2. Модель розширюваності SOAP, яка визначає характеристики понять SOAP і модулі SOAP (див. 3. Модель розширюваності SOAP).

3. Базову структуру прив’язки протокола SOAP, яка описує правила визначення прив’язки до протоколу нижчого рівня, що може бути використаний для обміну повідомленнями SOAP між вузлами SOAP (див. 4. Схема прив’язки протоколу SOAP).

4. Конструкція повідомлень SOAP, яка визначає структуру повідомлення SOAP (див. 5. Структура повідомлення SOAP).

Посібник SOAP версії 1.2 Primer [SOAP Part 0] є ненормативним документом, який призначено для забезпечення спрощеного керівництва щодо характеристик специфікацій версії 1.2 SOAP.

Частина 2 SOAP версії 1.2 [SOAP Part 2] описує набір додатків, які може бути використано в поєднанні зі структурою обміну повідомленнями SOAP.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
W3 SOAP ВЕРСІЯ 1.2
Частина 1. Система обміну повідомленнями

INFORMATION TECHNOLOGY
W3C SOAP VERSION 1.2
Part 1: Messaging Framework

Чинний від 2017–10–01

1 ВСТУП

Ця технічна специфікація описує формати даних, а також правила для створення, обміну та оброблення повідомлень з використанням цих форматів. Ця специфікація не визначає сфери будь-якої конкретної реалізації, хоча вона вимагає, щоб практичні реалізації не порушували жодних обов’язкових вимог.

Щодо практичної реалізації, яка претендує на відповідність до специфікації SOAP версії 1.2, вона ПОВИННА правильно виконати всі обов’язкові (MUST) вимоги, які викладено в частині 1 специфікації SOAP версії 1.2 (цей документ), що стосуються практичної діяльності. Треба зазначити, що реалізація не є обов’язковою для виконання всіх обов’язкових вимог. Наприклад, така спеціальна реалізація, як «ніколи не висилати блок заголовка SOAP», може вимагати відповідності за умови, якщо вона правильно виконує обов’язкові вимоги, становлення до повідомлень, які відправляють.

Практична реалізація МОЖЕ задіяти будь-яку кількість допоміжних інструментів чи ознак, зазначених у версії 1.2 SOAP, частина 2 [SOAP Part 2]. Треба зауважити, що немає жодної відповідності сфери застосувань до опису особливих ознак і з’єднання (див. 3. Модель розширюваності SOAP та 4. Структура прив’язки SOAP). Реалізація окремої ознаки ПОВИННА виконати всі відповідні обов’язкові вимоги, подані в специфікації цієї ознаки для того, щоб претендувати на відповідність.

Версія 1.2 SOAP може бути використана як основа для інших технологій, які забезпечують широкі чи більш спеціалізовані сервіси. Для того щоб претендувати на відповідність з версією 1.2 SOAP, технічні характеристики та реалізації таких технологій має бути узгоджено з відповідними обов’язковими вимогами, поданими в першій частині версії 1.2 SOAP (цей документ). Правила відповідності з такими новими технічними характеристиками виходять за рамки специфікації SOAP версії 1.2. Рекомендовано, щоб специфікації для таких технологій забезпечували доречні правила відповідності.

Версію 1.2 SOAP побудовано для того, щоб забезпечити виконання принаймні сценаріїв, які зазначені в розділі сценаріїв використання у версії 1.2 [SOAP Usage Scenarios], а можливо і деяких інших сценаріїв. Неофіційні описи, що показують XML-подання конкретних повідомлень протоколу SOAP, використовуваних у деяких поширених сценаріях, надано в частині 0 версії 1.2 протоколу SOAP [SOAP Part 0].

1.1 Домовленість щодо позначень

Ключові слова «ПОВИНЕН» (MUST), «НЕ ПОВИНЕН» (MUST NOT), «ОБОВ`ЯЗКОВИЙ» (REQUIRED), «БУДЕ» (SHALL), «НЕ БУДЕ» (SHALL NOT), «МАЄ» (SHOULD), «НЕ МОЖЕ» (SHOULD NOT), «РЕКОМЕНДОВАНО» (RECOMMENDED), «МОЖЕ» (MAY), а також «ОПЦІОНАЛЬНИЙ» або «ДОДАТКОВИЙ» (OPTIONAL) у цьому документі треба інтерпретувати так, як це описано в посиланні 2119 [RFC 2119].

Ця специфікація використовує ряд префіксів простору імен. Їх перелічено нижче в Таблиці 1. Треба зазначити, що вибір будь-якого префікса простору імен є довільним і не значимим семантично (див. Інформаційний набір XML [XML InfoSet]).

Таблиця 1 — Префікси та простори імен, використані в цій специфікації

Найменування простору імен загальної форми «http://example.org/...» та «http://example.com/...» являє застосунок або контекстно залежні уніфіковані ідентифікатори ресурсів (URIs, або Uniform Resource Identifi ers), див. посилання 3986 [RFC 3986]).

Усі частини цієї специфікації є обов’язковими, крім прикладів і розділів, які чітко позначено як «довідкові».

1.2 Відповідність

Ця специфікація описує формати даних, а також правила для формування, обміну та оброблення повідомлень з використанням цих форматів. Ця специфікація не визначає сфери певної конкретної реалізації, хоча вона вимагає, щоб практичні реалізації не порушували жодних обов’язкових вимог.

Щодо практичної реалізації, яка претендує на відповідність специфікації SOAP версії 1.2, вона ПОВИННА правильно виконати всі обов’язкові (MUST) вимоги, викладені в частині 1 специфікації протоколу SOAP версії 1.2 (цей документ), стосуються практичної діяльності. Треба зазначити, що реалізація не є обов’язковою для виконання всіх обов’язкових вимог. Наприклад, така спеціальна реалізація, як «ніколи не надсилати блок заголовка SOAP», може вимагати відповідності за умови, якщо вона правильно виконує обов’язкові вимоги, які ставлять до повідомлень, що відправляють.

Реалізація МОЖЕ задіяти будь-яку кількість допоміжних інструментів чи ознак, зазначених у версії 1.2 SOAP, Частина 2 [SOAP Part 2]. Зазначимо, що немає відповідності, пов’язаної з угодою для описання характеристик і прив’язок (див. 3. Модель Розширюваності SOAP та 4. Структура прив’язки протокола SOAP). Реалізація додатка ПОВИННА виконати всі відповідні обов’язкові вимоги, подані в специфікації додатка для того, щоб претендувати на відповідність з додатком.

Версію 1.2 SOAP може бути використано як основу для інших технологій, які забезпечують потужніші або більш спеціалізовані сервіси. Щоб забезпечити відповідність версії 1.2 SOAP, специфікації та реалізації цих технологій має бути узгоджено з відповідними обов’язковими вимогами, поданими в частині 1 версії 1.2. SOAP (цей документ). Правила відповідності таким новим технічним характеристикам виходять за рамки специфікації SOAP версії 1.2. Рекомендовано, щоб специфікації для цих технологій забезпечували придатні правила відповідності.

Версія 1.2 SOAP спроектована, щоб забезпечити виконання принаймні сценаріїв, зазначених у розділі сценаріїв використання у версії 1.2 [SOAP Usage Scenarios], а можливо і деяких інших сценаріїв. Неофіційні описи, що показують XML-подання конкретних повідомлень протоколу SOAP, використованих у деяких поширених сценаріях, надано в частині 0 версії 1.2 протоколу SOAP [SOAP Part 0].

1.3 Відношення до інших технічних характеристик

Повідомлення в SOAP описано як множини інформації XML [XML InfoSet]. У той час, коли всі приклади повідомлень SOAP в цьому документі подано, використовуючи XML 1.0 [XML 1.0], інші подання (представлення) МОЖЕ бути використано для передавання повідомлень SOAP між вузлами (див. 4. Схема прив’язки протоколу SOAP).

Деякі з об’єктів інформації, зазначені в цьому документі (див. 5. Структура повідомлення SOAP), визначено з використанням кваліфікаційних найменувань простору імен [Namespaces in XML]. У Таблиці 1 наведено визначений в цьому документі список найменувань простору імен.

SOAP не вимагає, щоб оброблення XML-схеми (її оцінка чи валідація) було виконано для встановлення правильності значення елементів та інформаційних атрибутів «умовної схеми», визначені ДСТУ ISO/IEC 40210:2016 3 частинами 1 та 2 цієї специфікації. Значення, пов’язані з елеменами та інформаційними атрибутами, визначені в цій специфікації, ПОВИННІ бути відкрито вказаними в переданому повідомлені SOAP, крім випадків, коли зазначено інше (див. 5. Структура повідомлення SOAP).

Атрибути інформаційних елементів SOAP мають окремі типи, описані схемою XML у другій частині [XML Schema Part 2]. Якщо не вказано іншого, для кожного такого атрибута підтримуються всі лексичні форми, а лексичні форми, що являють собою таке саме значення в просторі XML-схеми, вважають еквівалентними для цілей оброблення SOAP; наприклад, логічні лексичні форми «1» і «правильно» є взаємозмінними. Для стислості текст у цьому описі належить лише до однієї лексичної форми для кожного значення, наприклад якщо значення атрибута mustUnderstand, атрибут елемента інформації є «правильним».

Технічні специфікації для оброблення певних додаткових даних, які передають у повідомленні SOAP, але не визначено в цій специфікації, МОЖУТЬ вимагати додаткової перевірки повідомлення SOAP у поєднанні з обробкою інформації на рівні додатків. У такому разі вибір мови схеми та/або технології перевірки залишається на розсуд окремого додатка.

SOAP використовує XML-основу [XML Base] для визначення бази уніфікованих ідентифікаторів ресурсів (URI) для відносних URI-посилань, використовуваних як значення інформаційних об’єктів, визначених у цій специфікації (див. 6. Використання уніфікованих ідентифікаторів ресурсів SOAP).

Тип носія «додаток/SOAP + XML» МАЄ використовуватись для серіалізації інформаційного набору повідомлень SOAP XML 1.0 (див. SOAP версія 1.2, частина 2 [SOAP Part 2]. The «application/soap+xml» Media Type).

1.3.1 Вимоги до оброблення даних

Можливість використання SOAP у певному середовищі буде змінюватися залежно від реальних обмежень, вибору інструментарію, моделі оброблення чи характеру повідомлень, якими обмінюються. SOAP було розроблено для того, щоб мати відносно невелику кількість залежностей від інших XML-специфікацій, жодні з яких сприймаються як такі, що мають заборонні вимоги до оброблення. Крім того, обмежуючи використання SOAP для невеликих повідомлень замість повідомлень довільного розміру та підтримуючи лише кілька конкретних типів повідомлень замість реалізації узагальненої обробки, можна значно знизити рівень вимог до інформаційного оброблення даних.

1.4 Приклад повідомлень SOAP

У цьому прикладі зображено інформативне повідомлення у вигляді протоколу SOAP. Повідомлення містить дві частини певних додаткових даних, не визначені в цій технічній специфікації: блок заголовка SOAP з локальним ім’ям alertcontrol та елемент тіла з локальним ім’ям alert. У загальному випадку, блоки заголовка SOAP містять інформацію, яка може виявитися корисною для SOAP-посередників, а також для кінцевого пункту призначення повідомлення. У цьому прикладі посередник може встановити пріоритет доставки такого повідомлення на основі інформації щодо пріоритетів і кінцевих термінів у блоці заголовка SOAP. Тіло містить фактичну змістовність повідомлення, у цьому випадку — інформаційного сповіщення щодо надходження повідомлень.