Инструкция о порядке применения и испытания пенообразователей для пожаротушения

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МНС 24.11.2008 №851

1. Галузь застосування

1.1. Ця Інструкція призначена для використання підрозділами МНС та організаціями, які виконують роботи за замовленнями МНС чи такі, що ліцензовані Державним департаментом пожежної безпеки і встановлює вимоги щодо порядку застосування, а також випробувань піноутворювачів загального та спеціального призначення для пожежогасіння, їх транспортування, зберігання, стабілізації якості, регенерації та утилізації. Вона може використовуватись підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, які здійснюють діяльність у сферах виробництва, застосування, транспортування, зберігання, випробувань, стабілізації якості, регенерації та утилізації піноутворювачів, а також проектування, експлуатації і випробувань технічних засобів водяного зі змочувальником та пінного пожежогасіння.

1.2. В Інструкції наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

піноутворювач – речовина, яка під час змішування з водою у відповідних співвідношеннях утворює робочий розчин, що здатний генерувати піну в разі використання відповідного обладнання, а також змочувальний розчин (ДСТУ 3789-98 “Піноутворювачі загального призначення для гасіння пожеж. Загальні технічні вимоги і методи випробувань”, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.09.1998 №739 (далі – ДСТУ 3789), ДСТУ 4041-2001 “Піноутворювачі спеціального призначення, що використовуються для гасіння пожеж водонерозчинних і водорозчинних горючих рідин. Загальні технічні вимоги і методи випробувань”, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 27.06.2001 №317 (далі – ДСТУ 4041));

піноутворювачі загального призначення для гасіння пожеж – піноутворювачі, що здатні утворювати піну низької, середньої та високої кратності з робочих розчинів, а також змочувальні розчини для гасіння пожеж класів А і В (підкласи А1, А2, В1) згідно з ГОСТ 27331-87 “Пожарная техника. Классификация пожаров” (“Пожежна техніка. Класифікація пожеж”), затвердженим постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 23.06.1987 (далі – ГОСТ 27331) (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

піноутворювачі спеціального призначення для гасіння пожеж – піноутворювачі, що здатні утворювати робочі і змочувальні розчини, придатні для гасіння пожеж класів А і В (підкласи А1, А2, В1, В2) згідно з ГОСТ 27331 або якого-небудь з них, або такі, що придатні до застосування з морською водою як розчинником (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

плівкоутворювальний піноутворювач спеціального призначення для гасіння пожеж – піноутворювач, виготовлений на основі фторованих й інших поверхнево-активних речовин (далі – ПАР), і здатний утворювати плівку з водного розчину піноутворювача на поверхні горючих рідин, яка характеризується здатністю до самовідновлення після механічного руйнування, а також зниженням швидкості дифузії парів горючої рідини (ДСТУ 4041);

біологічна здатність до розкладання – здатність поверхнево-активних речовин до розкладання під дією мікрофлори водоймищ і ґрунтів (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

піна – просторова плівково-чарункова структура системи типу газ-рідина, яка характеризується кратністю і стійкістю (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

кратність піни – відношення об’єму піни до об’єму робочого розчину піноутворювача, з якого вона утворилась (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

піна низької кратності – піна з кратністю не більше 20 (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

піна середньої кратності – піна з кратністю у межах від 21 до 200 (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

піна високої кратності – піна з кратністю понад 200 (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

стійкість піни, с – здатність піни до зберігання своєї структури протягом проміжку часу (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

робочий розчин піноутворювача (робочий розчин) – розчин піноутворювача певної концентрації у воді, що забезпечує отримання піни відповідної кратності і вогнегасної здатності в разі використання відповідного обладнання в умовах спеціальних випробувань (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

змочувальний розчин піноутворювача (змочувальний розчин) – розчин піноутворювача певної концентрації у воді, що має відповідний показник змочувальної здатності (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

змочувальна здатність – здатність водних розчинів піноутворювача розтікатися по поверхні твердого тіла та просочувати пористі тіла (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

тривалість гасіння, с – тривалість ліквідації горіння відповідного модельного вогнища за заданої інтенсивності подавання робочого розчину піноутворювача чи змочувального розчину в умовах спеціальних випробувань (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

інтенсивність подавання робочого розчину, дм3/(м2·с) – витрата об’єму робочого розчину, що подається за одиницю часу на одиницю площі (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

критична інтенсивність подавання робочого розчину, дм3/(м2·с) – мінімальна інтенсивність подавання робочого розчину, що забезпечує гасіння модельного вогнища за проміжок часу, зумовлений умовами випробувань (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

нормативна інтенсивність подавання робочого (змочувального) розчину, дм3/(м2·с) – інтенсивність подавання робочого (змочувального) розчину для гасіння конкретної речовини на відповідних об’єктах, що відповідає встановленим вимогам нормативної документації (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

термін зберігання, місяць – проміжок часу, протягом якого показники якості піноутворювача зберігають значення, що дають змогу застосовувати його за призначенням (ДСТУ 3789, ДСТУ 4041);

гарантований термін зберігання піноутворювача – встановлений виробником мінімальний термін зберігання піноутворювача у тарі виробника та (або) за інших вказаних ним умов зберігання;

гасіння піною поверхневим способом – спосіб гасіння пожежі, під час якого піна подається на поверхню горючої рідини або твердого горючого матеріалу;

гасіння піною об’ємним способом – спосіб гасіння пожежі на об’єкті (у приміщенні, на технологічній споруді тощо) шляхом заповнення піною усього огородженого об’єму;

гасіння піною “підшаровим” способом (“підшарове” гасіння) – спосіб гасіння горючої рідини, яка наявна у резервуарі, під час якого піна низької кратності, що утворюється з робочого розчину плівкоутворювального піноутворювача із застосуванням спеціального обладнання, подається з необхідною інтенсивністю під шар такої рідини, піднімається крізь нього, розтікається по поверхні горючої рідини та створює умови для припинення її горіння;

регенерація піноутворювачів – відновлення втраченої ними здатності забезпечувати нормовані показники якості;

стабілізація якості піноутворювачів – будь-які заходи, спрямовані на подовження терміну зберігання піноутворювачів або їх робочих розчинів;

утилізація піноутворювачів – використання непридатних до застосування за прямим призначенням піноутворювачів для гасіння пожеж як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів;

знешкодження піноутворювачів – зменшення чи усунення небезпечності піноутворювачів або їх робочих розчинів шляхом їх фізико-хімічного, біологічного, хімічного оброблення тощо;

знищення піноутворювачів – знешкодження піноутворювачів або їх робочих розчинів шляхом їх деструкції будь-яким способом з утворенням речовин у концентраціях, безпечних для здоров’я людей і довкілля;

твердість води – сукупність властивостей води (смакові якості, здатність утворювати тверду фазу під час кип’ятіння, впливати на мийні та піноутворювальні властивості розчинів ПАР у ній тощо), зумовлена наявністю у ній розчинених солей кальцію та магнію у певних концентраціях.