ДСТУ ISO/TS 22002-3:2019 Программы-предпосылки безопасности пищевых продуктов. Часть 3. Сельское хозяйство (ISO/TS 22002-3:2011, IDT)

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ПРОГРАМИ-ПЕРЕДУМОВИ
БЕЗПЕЧНОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
Частина 3. Сільське господарство

ДСТУ ISO/TS 22002-3:2019
(ISO/TS 22002-3:2011, IDT)

  звертайтесь
 
(ДП "УкрНДНЦ" http://uas.org.ua)

ПЕРЕДМОВА

1 РОЗРОБЛЕНО: Технічний комітет стандартизації «Системи управління безпечністю харчових продуктів» (ТК 191)

2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 14 грудня 2020 р. № 440 з 2021-08-01

3 Національний стандарт відповідає ISO/TS 22002-3:2011 Prerequisite programmes on food safety — Part 3: Farming (Програми-передумови безпечності харчових продуктів. Частина 3. Сільське господарство)

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (еn)

4 Цей стандарт розроблено згідно з правилами, установленими в національній стандартизації України

ЗМІСТ

Національний вступ

Вступ до ISO/TS 22002-3:2011

1 Сфера застосування

2 Нормативні посилання

3 Терміни та визначення понять

4 Загальні вимоги

5 Загальні програми-передумови

5.1 Загальні положення

5.2 Розташування

5.3 Будівництво та планування приміщень

5.4 Придатність і технічне обслуговування устатковання

5.5 Гігієна персоналу

5.6 Робочі тварини

5.7 Керування закупівлями

5.8 Зберігання та транспортування на території сільськогосподарського підприємства

5.9 Очищення

5.10 Керування відходами

5.11 Боротьба зі шкідниками на території сільськогосподарського підприємства

5.12 Керування продуктами, підозрюваними як небезпечні

5.13 Діяльність, виконувана стороннім виконавцем

6 Програми-передумови, характерні для виробництва сільськогосподарських культур

6.1 Загальні положення

6.2 Зрошення

6.3 Внесення добрива

6.4 Засоби захисту рослин

6.5 Збирання врожаю та діяльність після збирання врожаю

7 Програми-передумови, характерні для тваринництва

7.1 Загальні положення

7.2 Корм і вода для тварин

7.3 Керування охороною здоров’я

7.4 Доїння

7.5 Збирання яєць

7.6 Підготування до забою

7.7 Вирощування, добування та поводження з водними тваринами

Бібліографія

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей національний стандарт ДСТУ ISO/TS 22002-3:2019 (ISO/TS 22002-3:2011, IDT) «Програми-передумови безпечності харчових продуктів. Частина 3. Сільське господарство», прийнятий методом перекладу, — ідентичний щодо ISO/TS 22002-3:2011 (версія en) «Prerequisite programmes on food safety — Part 3: Farming».

Технічний комітет стандартизації, відповідальний за цей стандарт в Україні, —ТК 191 «Системи управління безпечністю харчових продуктів».

Цей стандарт прийнято на заміну ДСТУ ISO/TS 22002-3:2019 (ISO/TS 22002-3:2011, IDT) «Програми-передумови безпечності харчових продуктів. Частина 3. Сільське господарство», прийнятого методом підтвердження.

У цьому національному стандарті зазначено вимоги, які відповідають законодавству України.

До стандарту внесено такі редакційні зміни: — слова «цей документ» замінено на «цей стандарт»;

— структурні елементи стандарту: «Титульний аркуш», «Передмова», «Зміст», «Національний вступ», першу сторінку, «Терміни та визначення понять» і «Бібліографічні дані» — оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;

— у розділі 2 наведено «Національне пояснення», виділене рамкою.

ISO 22000, на який є посилання в цьому стандарті, прийнято в Україні як національний ідентичний стандарт ДСТУ ISO 22000:2019 «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-якої організації в харчовому ланцюгу» (ISO 22000:2018, IDT).

ВСТУП до ISO/TS 22002-3:2011

Харчові продукти та корми потрібно убезпечувати на всіх етапах харчового ланцюга. Оператори харчового бізнесу несуть відповідальність за виконання гігієнічних вимог під час виробництва, переробляння та розподіляння харчових продуктів.

Так само сільськогосподарські підприємства (організації) мають упроваджувати відповідні заходи щодо керування безпечністю харчових продуктів, суттєві для необхідної безпечності своїх кінцевих продуктів. Це стосується всіх сільськогосподарських кінцевих продуктів, однак необхідна безпечність може залежати від використання за призначеністю, зокрема від того, чи призначені вони для переробляння та чи можна керувати небезпечними чинниками на наступних етапах харчового ланцюга.

Сільськогосподарські підприємства (організації) можуть обґрунтовувати та впроваджувати зазначені заходи керування та в разі потреби вести записи, забезпечувати простежуваність до та після обробляння, підтримувати документи щодо вхідних матеріалів і навіть час від часу відбирати зразки для аналізування. Сільськогосподарські підприємства (організації) мають виконувати вимоги місцевих норм, зокрема загальні та специфічні правила гігієни, які охоплюють належні програми гігієни. За відсутності таких норм можна застосовувати стандарти Codex чи нормативні акти країни збуту.

Наразі заходи з керування безпечністю харчових продуктів на сільськогосподарських підприємствах зазвичай інтегровано в передові практики (наприклад, належну сільськогосподарську практику (GAP), належну практику ведення сільського господарства (GFP), належну ветеринарну практику (GVP), належну гігієнічну практику (GHP). GAP та GFP може бути пов’язано з вирішенням проблем екологічної, економічної та соціальної стійкості процесів сільськогосподарських підприємств, забезпечуючи отримання безпечних та якісних харчових і нехарчових сільськогосподарських продуктів. GHP розглядає умови та заходи, необхідні для гарантування безпечності та придатності кормів або харчових продуктів на всіх етапах харчового ланцюга. GVP стосується належного використання ветеринарних препаратів або кормових добавок відповідно до дозволеного використання щодо дозування, призначення та періодів виведення, щоб належне лікування тварин забезпечувало наявність, мінімальних залишків препаратів у харчових продуктах тваринного походження. Перелічені належні практики спрямовано на усунення забрудників у цілому незалежно від того, чи впливають вони на безпечність, придатність або на те й інше. Ці практики зазвичай не орієнтовано на конкретні види небезпек.

До завдань Комісії Codex Alimentarius (САС) та Всесвітньої організації здоров’я тварин (ОІЕ) належить розроблення міжнародних стандартів, які є основою безпечної міжнародної торгівлі відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про застосування санітарних та фітосанітарних заходів (Угода про SPS). ОІЕ розробляє офіційні стандарти здоров’я тварин (охоплюючи заходи на сільськогосподарських підприємствах щодо безпечності харчових продуктів) та сертифікації їхнього здоров’я, а САС розробляє офіційні стандарти безпечності та маркування харчових продуктів.

ISO 22000 установлює вимоги до безпечності харчових продуктів для організацій, які задіяно в харчовому ланцюзі та бажають відповідати цим вимогам. Одна з таких вимог полягає в тому, що організації мають розробляти, упроваджувати та підтримувати необхідні програми-передумови (ПП) для сприяння керування небезпечними чинниками харчових продуктів (7.2 ISO 22000:2005 ). ПП є тими основними умовами та діями, потрібними для підтримання гігієнічного середовища в усьому харчовому ланцюзі, придатного для виробництва, обробляння та надання кінцевих безпечних продуктів і безпечних харчових продуктів для споживання людиною.

Якщо сільськогосподарське підприємство здійснює перехід від системи, заснованої на належній гігієнічній практиці (GHP), до системи, ґрунтованої на ISO 22000, потрібно проведення аналізування небезпечних чинників, якщо його не проводили. При цьому велика частина GHP найімовірніше збережеться у вигляді програм ПП. Якщо результати аналізування небезпечних чинників свідчать про наявність небезпечних чинників, якими потрібно керувати цільовими заходами, останні можна віднести до категорії операційних програм-передумов (ОПП).

Цей стандарт не дублює вимоги, наведені в ISO 22000, і він призначений для використання під час розробляння, упровадження та підтримування програм ПП, орієнтованих на конкретні організації, згідно з ISO 22000. Цей стандарт не призначено для проведення сертифікації.

Можливо таке застосування цього стандарту згідно з ISO 22000:

а) в організації, що розробляє ПП у складі кодексів практики чи перевіряє відповідність застосовуваних кодексів практики цьому стандарту;

b) у групі сільськогосподарських підприємств, що розробляють загальну систему керування безпечністю харчових продуктів на підставі ISO 22000. На підставі аналізування небезпечних чинників група визначає заходи керування, які має впровадити кожен член групи. Передбачено, що група сільськогосподарських підприємств використовуватиме цей стандарт як основу для структурування й документування ПП, що відповідають діяльності сільськогосподарського підприємства. За потреби в сертифікації сертифікат може бути видано всій групі сільськогосподарських підприємств, але не окремим членам групи;

с) в одній чи кількох організаціях, що розробляють інтегровану систему керування безпечністю харчових продуктів на підставі ISO 22000, що охоплює як сільське господарство, так і переробляння. На підставі аналізування небезпечних чинників організація (або організації) визначають заходи керування, які потрібно впровадити на рівні сільського господарства та на рівні переробляння. ПП, які застосовують для сільськогосподарських підприємств, вибиратимуться та впроваджуватимуться на підставі цього стандарту. ПП, що застосовують для переробних підприємств, вибиратимуться та впроваджуватимуться на підставі ISO/TS 22002-1. За потреби в сертифікації може бути надано один сертифікат на інтегровану систему;

d) фермером, який упроваджує систему керування безпечністю харчових продуктів на підставі ISO 22000. На підставі аналізування небезпечних чинників фермер визначає заходи керування, що підлягають упровадженню. Фермер використовуватиме цей стандарт як основу для структурування та документування ПП, що відповідають діяльності сільськогосподарського підприємства. За потреби в сертифікації сертифікат може бути надано фермеру.

У розділах 5,6 та 7 кожний підрозділ, який установлює настанови щодо вибирання ПП, починається з абзацу, що визначає ціль щодо убезпечення харчових продуктів. Наступні абзаци містять загальні вимоги до підтримання гігієнічних умов для первинного виробництва (використано формулювання «повинен», «потрібно», «треба», «необхідно» — «shall»). Крім того, наведено деталізовані приклади потенційно застосовних ПП, орієнтованих на дотримання цих вимог (використано формулювання «має», «слід», «рекомендовано» — «should»). В останньому абзаці кожного підрозділу наведено необхідну або рекомендовану документацію, зокрема записи, а також дії, які потрібно виконати, якщо відповідних вимог більше дотримують.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ПРОГРАМИ-ПЕРЕДУМОВИ БЕЗПЕЧНОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
Частина 3. Сільське господарство

PREREQUISITE PROGRAMMES ON FOOD SAFETY
Part 3. Farming

Чинний від 2021-08-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт установлює вимоги та настанови щодо розробляння, упровадження та документування програм-передумов (ПП), які забезпечують створення належних гігієнічних умов та сприяють керуванню небезпечних чинників харчових продуктів у харчовому ланцюзі.

Цей стандарт застосовно до всіх організацій (охоплюючи окремі сільськогосподарські підприємства або групи сільськогосподарських підприємств) незалежно від їхніх масштабів або складності діяльності, які беруть участь у сільськогосподарських ланках харчового ланцюга та мають намір упровадити ПП відповідно до 7.2 ISO 22000:2005. Якщо організація використовує цей стандарт як нормативний документ для самостійного декларування або для проходження сертифікації на відповідність ISO 22000:2005, будь-які відхили від цього документа (тобто там, де прийнято винятки або застосовано альтернативні заходи) має бути обґрунтовано та задокументовано. Очікується, що такі відхили не вплинуть на здатність організації виконувати вимоги ISO 22000.

Цей стандарт застосовно до вирощування сільськогосподарських культур (наприклад, зернових культур, фруктів, овочів), розведення сільськогосподарських тварин (наприклад, великої рогатої худоби, птиці, свиней, риби) та оперування з отримуваною від них продукцією (наприклад, молоко, яйця). Його не застосовують до таких видів діяльності, як збирання дикорослих плодів, овочів та грибів, риболовля, полювання, які не вважають організованою сільськогосподарською діяльністю.

Усі операції, пов’язані із сільським господарством, охоплено сферою застосування цього стандарту (наприклад, сортування, очищення, пакування неперероблених продуктів, виробництво кормів у сільськогосподарському підприємстві, транспортування в межах сільськогосподарського підприємства). Однак цей стандарт не застосовують до діяльності з переробляння, здійснюваної на території сільськогосподарського підприємства (наприклад, термічне оброблення, копчення, консервування, дозрівання, ферментація, сушіння, маринування, екстрагування, пресування чи поєднання цих процесів). Цей стандарт також не застосовують до продуктів або тварин, які транспортують до сільськогосподарського підприємства чи з нього.

Сільськогосподарські роботи різноманітні за своїм характером та залежать від розмірів, типу продукції, методів виробництва, географічних і біологічних умов, відповідних законодавчих та регуляторних вимог тощо. Тому потреба, наповнення та характер ПП будуть різними для різних організацій. Розроблені ПП можуть також зазнавати змін за результатами процедур перегляду, наведених у 8.2 ISO 22000:2005. Цей стандарт наводить вимоги щодо керування ПП, тоді як проектування конкретних ПП залишено на розсуд користувача. Керування ПП охоплює оцінювання потреб, вибирання заходів, що відповідають установленим потребам, та необхідні записи. Конкретні приклади ПП, наведені в цьому стандарті, слугують лише настановами та спрямовано для застосування з урахуванням загальної мети виробництва харчових продуктів, які є безпечними та придатними для споживання. Цей стандарт можуть застосовувати інші організації, які мають намір розробити кодекси практик та встановити інші взаємовідносини між постачальником та покупцем на підставі ISO 22000.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Наведений нижче нормативний документ потрібен для застосування цього стандарту. У разі датованих посилань застосовують тільки наведене видання. У разі недатованих посилань треба користуватись останнім виданням нормативних документів (разом зі змінами).

ISO 22000:2005 Food safety management systems — Requirements for any organization in the food chain.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

ISO 22000:2005 Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга (утратить чинність з 30 червня 2021 р. та буде замінено на ISO 22000:2018 Системи керування безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-якої організації в харчовому ланцюзі).