Лист від 06.07.2012 № 7/20-11089 Про надання інформації

МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, БУДІВНИЦТВА ТА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 06.07.2012 р. N 7/20-11089

Про надання інформації

На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 09.06.2012 N 22976/1/1-12 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства разом з Міністерством енергетики та вугільної промисловості, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством фінансів, Міністерством соціальної політики, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, Державною податковою службою та НАК "Нафтогаз України" розглянуло спільний лист Асоціації міст України, Центрального комітету профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України та Міжгалузевої асоціації розвитку систем теплопостачання "Укртеплокомуненерго", що надійшов листом Адміністрації Президента України від 01.06.2012 N 03-01/1559, з пропозиціями щодо вдосконалення державного регулювання у сфері теплопостачання та інформує.

1. Щодо різниці в тарифах на послуги теплопостачання у 2010 - 2012 роках

На виконання законів України від 12.04.2012 N 4647-VI "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та від 08.06.2012 N 4961-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" щодо розрахунків енергогенеруючих компаній перед державним бюджетом прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 N 517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Також зазначаємо, що середній тариф по Україні (без ПДВ) на послуги теплопостачання для бюджетних установ у 2010 - 2011 роках був у 2,6 рази вищий, ніж для населення, та становив у 2010 році для бюджетних установ - 507,05 грн., для промисловості - 471,58 грн. при фактичній собівартості 319,51 грн., у 2011 році - 593,03 грн. та 530,85 грн. відповідно при фактичній собівартості 395,14 гривень. Тобто надання послуг з теплопостачання іншим споживачам є рентабельним для підприємств теплопостачання.

З огляду на зазначене вважаємо, що підстави для погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, які надавалися іншим споживачам, немає.

2. Щодо наказу Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 N 288

Відповідно до рішень Уряду імпортований природний газ підприємствам теплопостачання для виробництва теплової енергії населенню відпускається з ресурсів НАК "Нафтогаз України" (далі - Компанія) за ціною, яка є значно нижчою закупівельної, що призводить до значних збитків Компанії та необхідності компенсувати з Державного бюджету України зазначену різницю між цінами для забезпечення НАК "Нафтогаз України" джерелами фінансування для розрахунків з постачальником імпортованого природного газу. Таким чином, оскільки ціна природного газу для виробництва теплової енергії різним категоріям споживачів є різною, Міненерговугілля виданонаказ від 15.07.2010 N 288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів" (далі - Методика).

Зазначену Методику було прийнято відповідно до пункту 12 Порядку використання у 2009 році коштів, передбачених у державному бюджеті для компенсації НАК "Нафтогаз України" різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання для виробництва теплової енергії, яка споживається виключно населенням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2009 N 49.

Отже, компенсація різниці між цінами за рахунок коштів державного бюджету зумовлює необхідність суворого контролю за співвідношенням між обсягами природного газу, використаного для виробництва загального обсягу теплової енергії, та обсягами природного газу, використаного для виробництва теплової енергії саме для населення.

Відповідно до Методики природний газ для виробництва теплової енергії іншим споживачам, у т. ч. для власних потреб, витрат на компенсацію технологічних потреб та втрат у теплових мережах підприємств теплоенергетики, відпускається за ціною як для промислових споживачів. При цьому держава не може компенсувати "дешевим газом" технологічні та інші втрати теплопостачальних підприємств, однак підприємства теплоенергетики звертаються до вищих органів влади щодо неправомірності застосування зазначеної Методики та відсутності джерел фінансування вартості газу за "дорогою ціною". Відсутність джерел фінансування вартості газу - це окреме питання, яке потребує вирішення і не стосується безпосередньо самої Методики.

3. Щодо постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року N 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ"

З метою покращення рівня розрахунків підприємств теплоенергетики за спожиті енергоносії прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 N 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" (далі - Постанова).

Зазначена Постанова загалом дає можливість підприємствам теплоенергетики виконувати свої першочергові зобов'язання із виплати заробітної плати та розрахунків з бюджетами усіх рівнів, що створює базу для забезпечення сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу.

Відповідно до вимог Постанови уповноважений банк повинен розподіляти кошти з рахунків із спеціальним режимом використання за спожитий природний газ на поточний рахунок ДК "Газ України". Однак у зв'язку із зміною схеми реалізації природного газу підприємствам теплоенергетики природний газ постачають Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та газопостачальні підприємства.

З жовтня 2011 року НАК "Нафтогаз України" в односторонньому порядку (без Мінрегіону, Міненерго та Асоціації міст України) подає до уповноважених банків затверджений реєстр нормативів відрахування коштів для теплопостачальних підприємств, що призводить до затвердження нормативу відрахувань коштів на рівні 100 %.

Таким чином, на рахунку підприємств узагалі не залишається коштів для сплати обов'язкових податків і зборів до державного і місцевого бюджетів та виплати заробітної плати.

На виконання доручень Кабінету Міністрів України від 30.09.2011 N 46174/1/1-11 та від 04.10.2011 N 46174/2/1-11 до доручення Президента України від 27.09.2011 N 1-1/2241 Мінрегіоном розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо розрахунків за природний газ та електричну енергію".

Метою законопроекту є забезпечення додержання дисципліни енергопостачання та поліпшення розрахунків за спожиті енергоносії, що дозволить стабілізувати функціонування підприємств житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу шляхом запровадження на законодавчому рівні розподільчих рахунків при проведенні розрахунків підприємствами, що функціонують на ринку комунальних послуг, за спожиті енергоносії.

Наразі законопроект листом Мінрегіону від 18.05.2012 N 12/20-20-1271 внесено на розгляд Кабінету Міністрів України.

Після прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо розрахунків за природний газ та електричну енергію" Мінрегіоном буде розроблено новий Порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ.

Також народним депутатом України Глущенком І. М. підготовлено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності суб'єктів господарювання у сфері комунальних послуг" (реєстр. N 10368 від 19.04.2012), яким, зокрема, врегульовуються відносини між природними монополістами - енергопостачальними організаціями та підприємствами тепло-, водопостачання - споживачами електричної енергії та природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та водопостачання, в частині проведення розрахунків за спожиті енергоносії шляхом запровадження розподільчих рахунків.

Проектом акта вносяться зміни до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" щодо відкриття суб'єктами господарювання у сфері теплопостачання в установах уповноваженого банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання.

Згідно із запропонованою редакцією вимога щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання стосується виключно суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, які для виробництва тепла споживають природний газ і для яких тарифи встановлено на рівні економічно обгрунтованих витрат з урахуванням граничного рівня рентабельності. Фактично це означає, що жодне підприємство теплоенергетики не підпаде під дію зазначеного закону, оскільки за нинішньої тарифної політики не знайдеться підприємства, для якого тарифи встановлено на рівні економічно обгрунтованих витрат з урахуванням граничного рівня рентабельності, що підтверджують і самі автори звернення, відзначаючи, що діючі тарифи для населення відшкодовують витрати підприємств теплоенергетики на60 %.

Ураховуючи зазначене, Мінрегіон та НАК "Нафтогаз України" не погоджується із змінами, запропонованими до статті 19 Закону України "Про теплопостачання", та вважають, що проект Закону України, внесений народним депутатом Глущенком І. М., у частині змін до Закону України "Про теплопостачання" потребує ретельного вивчення та суттєвого доопрацювання для забезпечення балансу економічних інтересів як постачальника природного газу, так і підприємства теплоенергетики, і тому не може бути підтриманий у запропонованій редакції.

4. Щодо політики на паливо-енергетичні ресурси

Національним планом дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2012 - 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", затвердженимУказом Президента України від 12.03.2012 N 187, розділом IX "Реформа енергетики" передбачено поетапну ліквідацію перехресного субсидування в електроенергетичному секторі та удосконалення механізму формування цін на природний газ шляхом розроблення плану заходів щодо переходу від чинного механізму диференціації цін на природний газ усередині окремих категорій споживачів до встановлення єдиних цін на природний газ у нафтогазовій промисловості.

5. Щодо монетизації пільг та субсидій

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 N 866 "Про проведення у Волинській області експерименту з надання пільг у грошовій формі з оплати електроенергії" та від 19.01.2011 N 23 "Про продовження проведення у Волинській області експерименту з надання пільг у грошовій формі з оплати електроенергії" у Волинській області проведено експеримент з надання пільг у грошовій формі з оплати електроенергії.

За результатами експерименту, який відбувався протягом 2010 - 2011 років, станом на 01.01.2012 призупинено застосування знижки на оплату електроенергії понад 100 тис. пільговикам. Проте здійснювалося щомісячне нарахування грошової виплати на їх особовий рахунок. Також зберігаються належний рівень розрахунків населення за спожиту електроенергію та тенденції до зниження дебіторської заборгованості водночас з підвищенням інтересу населення до участі у зазначеному експерименті, про що свідчить статистика кількості заяв.

Однак такий експеримент не проводився для розрахунків з пільг і субсидій населенню на оплату природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення.

Зокрема, на думку НАК "Нафтогаз України", за грошової форми надання пільг втрачається контроль цільового використанням виділених коштів, що не відповідає самому змісту субвенції, оскільки субвенція - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який приймає рішення про надання субвенції.

Крім того, монетизація пільг не гарантує повернення коштів до підприємств - постачальників природного газу НАК "Нафтогаз України" та у подальшому до державного бюджету у вигляді платежів з рентної плати за природний газ та газовий конденсат, що видобувається в Україні, та за транзитне транспортування газопроводами природного газу територією України.

За рахунок же клірингових розрахунків з пільг і субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення та інших, передбачених законодавством пільг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами), зростає відсоток платежів за спожитий природний газ, що дозволяє забезпечити населення газом і теплом та гарантує прозорість розрахунків за пільгами та субсидіями і забезпечує надходження коштів у повному обсязі до постачальників енергоресурсів.

Джерелом фінансування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг і субсидій населенню є надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за природний газ та газовий конденсат, що видобувається в Україні, та за транзитне транспортування газопроводами природного газу територією України, що позитивно впливає на виконання НАК "Нафтогаз України" зобов'язань перед державним бюджетом.

Ураховуючи зазначене та з метою недопущення зростання заборгованості за спожитий природний газ, що поставить під загрозу якісне надання послуг та призведе до соціальної напруги, вважаємо надання пільг у грошовій формі передчасним.

6. Щодо Закону України "Про здійснення державних закупівель"

Відносини у сфері державних закупівель регулюються Законом України "Про здійснення державних закупівель", метою якого є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів. Встановлення преференцій для окремих суб'єктів господарювання не відповідає конституційним засадам забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, визначеним у частині другій статті 42 Конституції України, та нормам частини третьої статті 18 Господарського кодексу України. Зокрема, Господарським кодексом визначено, що органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необгрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством.

Водночас інформуємо, що статтею 4 Закону України від 24.05.2012 N 4851 "Про особливості здійснення закупівель у окремих сферах господарської діяльності" встановлено більш гнучкий режим закупівель для замовників, які провадять свою діяльність у сферах забезпечення виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

7. Щодо оподаткування сум податком на прибуток

Відповідно до підпункту 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) операції з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Державного казначейства України від 12.03.2012 N 333 "Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету", визначено, що капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Згідно із підпунктом 135.5.10 пункту 135.5 статті 135 Кодексу інші доходи включають суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу (пункт 135.2 статті 135 Кодексу).

Відповідно до пункту 137.2 статті 137 Кодексу доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається:

сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт;

цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки, підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання;

цільове фінансування, крім випадків, зазначених у підпунктах 137.2.1 і 137.2.2 цього пункту, протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Таким чином, кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям), зокрема, спрямовані підприємствам централізованого теплопостачання на відшкодування різниці в тарифах за спожитий природний газ, включаються в дохід таких підприємств у порядку, визначеному розділом III Кодексу.

Разом з тим у разі надходження відповідних законодавчих змін щодо відображення в обліку відшкодування з бюджету різниці в тарифах у сфері централізованого теплопостачання Державна податкова служба України візьме участь у розгляді відповідних проектів,

У спільному листі порушено питання щодо оподаткування податком на додану вартість постачання природного газу, який використовується теплопостачальними підприємствами для вироблення теплової енергії для бюджетної сфери.

Це питання врегульовано Законом України від 24.05.2012 N 4834-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм". Законом виключено пункт 22 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, яким передбачалось оподаткування за нульовою ставкою податку на додану вартість операцій з постачання природного газу за кодом, ввезеного на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (крім операцій з постачання такого газу для населення, установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету і місцевих бюджетів, підприємств теплоенергетики для виробництва теплової енергії для населення, та інших споживачів, що не є платниками цього податку).