Конвенція № 62 Про техніку безпеки в будівельній промисловості

КОНВЕНЦІЯ 62

Про техніку безпеки в будівельній промисловості*

____________
* Дата набуття чинності: 4 липня 1942 року.

Дана Конвенція переглянута
 Конвенцією 167 про безпеку та гігієну праці у будівництві
 від 20 червня 1988 року

Додатково див.
 Рекомендацію
 від 23 червня 1937 року N 53,
 Статус Конвенції станом
 на 2 жовтня 2008 року

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 3 червня 1937 року на свою 23-ю сесію,

беручи до уваги, що будівельні роботи спричиняють серйозний ризик нещасних випадків, котрий треба зменшити як з мотивів гуманності, так і з економічних міркувань,

постановивши ухвалити ряд пропозицій щодо техніки безпеки працівників у будівельній промисловості при роботі на риштуваннях і при використанні підіймальних механізмів, що є першим пунктом порядку денного сесії,

беручи до уваги, що у зв'язку з бажаністю стандартизувати мінімальні заходи техніки безпеки без встановлення вимог, надто жорстких для загального застосування, найприйнятнішою формою цих пропозицій є міжнародна конвенція, що супроводжується рекомендацією, яка містить типове зведення правил техніки безпеки,

ухвалює цього двадцять третього дня червня місяця тисяча дев'ятсот тридцять сьомого року нижченаведену конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1937 року про техніку безпеки в будівництві:

Розділ I. Зобов'язання учасників Конвенції

Стаття 1

1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується зберігати в силі законодавство:

a) яке забезпечує застосування загальних правил, викладених у розділах II - IV цієї Конвенції;

b) завдяки якому відповідна влада має право виробляти правила з метою надання такої сили, котра може бути можливою та бажаною в умовах даної країни, положенням Типового зведення правил, доданого до Рекомендації 1937 року щодо техніки безпеки в будівництві, або рівноцінним положенням чи будь-якому переглянутому типовому зведенню правил, рекомендованому згодом Міжнародною конференцією праці.

2. Кожний такий член Організації зобов'язується надалі кожні три роки надсилати до Міжнародного бюро праці доповідь про ступінь впровадження в життя положень Типового зведення правил, доданого до Рекомендації 1937 року щодо техніки безпеки в будівництві, чи будь-якого переглянутого типового зведення правил, рекомендованого згодом Міжнародною конференцією праці.

Стаття 2

1. Законодавство, яке забезпечує застосування загальних правил, викладених у розділах II - IV цієї Конвенції, стосується всіх видів робіт, що виконуються на будівельному майданчику у зв'язку з будівництвом, ремонтом, перебудовою, утриманням і знесенням усіх типів будівель.

2. Зазначене законодавство може передбачати таке становище, за якого компетентний орган влади може після консультації з заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, де такі є, виключити зі сфери застосування всіх чи деяких положень такого законодавства роботу, котра нормально виконується в умовах, які забезпечують розумну міру безпеки.

Стаття 3

Законодавство, яке забезпечує застосування загальних правил, викладених у розділах II - IV цієї Конвенції, і правила, вироблені відповідними органами влади з метою впровадження в життя Типового зведення правил, доданого до Рекомендації 1937 року щодо техніки безпеки в будівництві, містять:

a) вимогу того, щоб роботодавці доводили ці закони чи правила до відома всіх заінтересованих осіб у встановленому компетентними органами влади порядку;

b) визначення осіб, відповідальних за дотримання цих законів чи правил;

c) припис потрібних стягнень за всякого роду порушення законів чи правил.

Стаття 4

Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується підтримувати чи впевнитися в підтриманні системи відповідної інспекції для забезпечення ефективного впровадження в життя його законодавства, яке стосується техніки безпеки в будівельній промисловості.

Стаття 5

1. Якщо на території члена Організації є великі райони, де внаслідок розпорошеності населення чи рівня розвитку району компетентний орган влади вважає практично нездійсненним застосування положень цієї Конвенції, цей орган влади може виключити такі райони з-під дії Конвенції або взагалі, або з такими винятками щодо окремих підприємств чи професій, які він вважає за доцільне зробити.

2. Кожний член Організації в своїй першій щорічній доповіді про застосування цієї Конвенції, подаваній відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, зазначає всі райони, відносно яких він має намір вдатися до положень цієї статті. Жоден член Організації не може після подання своєї першої щорічної доповіді використовувати положення цієї статті, за винятком хіба що районів, зазначених ним у цій доповіді.

3. Кожний член Організації, котрий вдається до положень цієї статті, зазначає в наступних щорічних доповідях будь-які райони, стосовно яких він відмовляється від права застосовувати положення цієї статті.

Стаття 6

Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується щороку подавати до Міжнародного бюро праці останні статистичні відомості щодо кількості та класифікації нещасних випадків, які мали місце відносно осіб, зайнятих на всіх видах робіт, що їх охоплює ця Конвенція.

Розділ II. Загальні правила щодо будівельних риштувань

Стаття 7

1. На всіх видах робіт, які не можуть безпечно виконуватися за допомогою драбини чи іншим способом, для працівників забезпечують належні будівельні риштування.

2. Будівельні риштування не можуть зводитися, зніматися чи значно перебудовуватись інакше як:

a) під наглядом компетентної і відповідальної особи;

b) по можливості кваліфікованими працівниками, котрі мають достатній досвід у цьому виді роботи.

3. Всі будівельні риштування та належні до них пристрої і всі драбини:

a) робляться з міцного матеріалу;

b) мають достатню міцність з урахуванням навантаження і напруги, яким їх піддаватимуть;

c) утримуються в належному стані.

4. Будівельні риштування споруджуються так, щоб внаслідок їх нормального використання жодна їхня частина не могла зміститися.

5. Будівельні риштування не переобтяжуються, і вантаж в міру можливості розподіляється рівномірно.

6. Перш ніж на будівельному риштуванні встановлювати механізми, вживають спеціальних запобіжних заходів для забезпечення міцності і стійкості риштування.

7. Будівельні риштування періодично оглядає компетентна особа.

8. Перш ніж дозволити своїм працівникам використовувати будівельні риштування, кожен роботодавець, незалежно від того, споруджено риштування його чи не його працівниками, вживає заходів, аби впевнитись у тому, що риштування цілком відповідають вимогам цієї статті.

Стаття 8

1. Робочі площадки, сходні та драбини:

a) будуються так, щоб жодна їхня частина не прогиналась надмірно чи нерівномірно;

b) будуються і утримуються з урахуванням наявних умов так, щоб по можливості зменшити небезпеку спіткнутися чи послизнутися;

c) утримуються вільними від зайвих предметів, які заважають рухові.

2. У разі, якщо робочі площадки, сходні, робочі місця та драбини розташовано на висоті, що перевищує межі, приписані національними законом чи правилами:

a) кожна робоча площадка і підмостки обладнуються міцним настилом з дощок, якщо для підтримання безпеки не вжито інших відповідних заходів;

b) кожна робоча площадка і підмостки мають достатню ширину;

c) кожна робоча площадка, підмостки, робоче місце і драбина належним чином обгороджуються.

Стаття 9

1. Кожний отвір у підлозі будови чи в робочій площадці, за винятком часу та ступеня, потрібних для доступу людей чи транспорту або для подавання матеріалу, обладнуються відповідними засобами для запобігання падінню людей чи матеріалів.

2. Коли люди працюють на покрівлі, де є небезпека падіння з висоти, що перевищує межі, приписувані національним законодавством, вживають належних застережних заходів для запобігання падінню людей чи матеріалів.

3. Вживають належних застережних заходів для запобігання можливому падінню на людей предметів з будівельних риштувань чи з інших робочих місць.

Стаття 10

1. Забезпечуються безпечні засоби доступу до всіх робочих площадок та інших робочих місць.

2. Кожна драбина повинна бути надійно закріплена і мати достатню довжину, щоб забезпечувати надійну опору для рук та ніг у будь-якому положенні, в якому вона використовується.

3. Кожне місце, де провадяться роботи, і засоби доступу до нього належно освітлюються.

4. Вживають відповідних застережних заходів для запобігання небезпеці, яка виникає від електроустаткування.

5. Ніякі матеріали на будівельному майданчику не можна складати або розміщувати так, щоб це спричиняло небезпеку для будь-кого.

Розділ III. Загальні правила щодо підіймальних механізмів

Стаття 11

1. Підіймальні механізми та обладнання, куди входять їхні кріплення та опори:

a) мають гарну механічну конструкцію з добротного матеріалу достатньої міцності і не мають явних дефектів;

b) утримуються справними і в доброму робочому стані.

2. Будь-який трос, що використовується для підіймання чи опускання матеріалів або як засіб для підвішування, повинен бути належної якості, достатньо міцний і не мати явних дефектів.

Стаття 12

1. Підіймальні механізми та обладнання після встановлення їх на будівельному майданчику перед використанням оглядають і належним чином випробовують, а також повторно оглядають на місці їх використання через проміжки часу, приписані національним законодавством.

2. Кожний ланцюг, кільце, гак, з'єднувальна скоба, шарнірне з'єднання чи поліспаст, що використовуються для підіймання чи опускання матеріалів або як засіб підвішування, повинні періодично оглядатися.

Стаття 13

1. Кожний кранівник чи механік підіймальних механізмів зобов'язаний мати належну кваліфікацію.

2. Жодна особа, котра не досягла приписаного національним законодавством віку, не має права управляти підіймальними механізмами, включаючи лебідки на риштуваннях, а також не може подавати сигнали механікові підіймальних механізмів.

Стаття 14

1. Для кожного підіймального механізму і кожного ланцюга, кільця, гака, з'єднувальної скоби, шарнірного з'єднання та поліспаста, що використовуються для підіймання чи опускання вантажів або як засіб підвішування, встановлюється належним способом безпечне робоче навантаження.

2. На кожному підіймальному механізмі і на всіх видах згаданого у попередньому пункті обладнання ясно позначається безпечне робоче навантаження.

3. У разі, якщо підіймальні механізми мають змінюване безпечне робоче навантаження, кожен з видів безпечного навантаження та умови, за яких таке навантаження допускається, ясно позначаються.

4. Жодну частину будь-якого підіймального механізму чи обладнання, зазначеного в пункті 1 цієї статті, не можна навантажувати понад безпечне робоче навантаження, за винятком випадків навантаження з метою випробування.

Стаття 15

1. Мотори, зубчасті передачі, трансмісії, електродроти та інші небезпечні частини підіймальних механізмів належним чином обгороджуються.

2. Підіймальні механізми обладнуються такими засобами, які до мінімуму знижують небезпеку випадкового опускання вантажу.

3. Застосовуються достатні запобіжні заходи для зменшення до мінімуму небезпеки випадкового зсунення якоїсь частини вантажу у висячому положенні.

Розділ IV. Загальні правила щодо засобів безпеки та першої допомоги

Стаття 16

1. Усі необхідні особисті засоби безпеки мають бути завжди доступні для використання особами, зайнятими на будівельному майданчику, і утримуватися в стані, необхідному для негайного користування ними.

2. Від працівників вимагається користуватися наданими таким чином засобами, а роботодавець зобов'язаний вжити відповідних заходів для забезпечення належного використання цих засобів заінтересованими особами.

Стаття 17

Якщо роботи провадяться поблизу якогось місця, де є небезпека утоплення, неодмінно надають та утримують в готовності для використання потрібні засоби і вживають усіх потрібних заходів для швидкого порятунку будь-якої особи, котра опинилась у небезпеці.

Стаття 18

Передбачаються відповідні заходи для надання негайної першої допомоги при всіх травмах, які можна дістати в процесі роботи.

Розділ V. Заключні положення

Стаття 19

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 20

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності стосовно кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 21

Як тільки зареєстровано документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці. Він також сповіщає їх про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, одержаних ним згодом від інших членів Організації.

Стаття 22

1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з часу, коли вона початково набуде чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і протягом року після закінчення згаданого в попередньому пункті десятирічного періоду не скористується своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду порядком, встановленим у цій статті.

Стаття 23

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про цілковитий або частковий її перегляд.

Стаття 24

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка цілком або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено протилежне, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглядної конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 22, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглядна конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглядною конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція лишається у всякому разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглядної конвенції.

Стаття 25

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.