Конвенція № 159 Про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів
КОНВЕНЦІЯ N 159
про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів
ДАТА ПІДПИСАННЯ: 20.06.83 р.
ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 06.03.2003 р.
Додатково див.
Рекомендацію
від 20 червня 1983 року N 168,
Статус Конвенції
станом на 25 лютого 2008 року
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 1 червня 1983 року на свою шістдесят дев'яту сесію,
беручи до уваги існуючі міжнародні норми, які містяться в Рекомендації 1955 року про перекваліфікацію інвалідів і в Рекомендації 1975 року про розвиток людських ресурсів,
зазначаючи, що з часу прийняття Рекомендації 1955 року про перекваліфікацію інвалідів відбулися значні зміни в розумінні реабілітаційних потреб, в охопленні й організації служб реабілітації, а також у законодавстві та практиці багатьох держав - членів Організації з питань, що входять до сфери дії згаданої Рекомендації,
враховуючи, що 1981 рік був проголошений Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй Міжнародним роком інвалідів під гаслом "Повна участь та рівність" і що всеохоплююча Всесвітня програма дій щодо інвалідів повинна передбачати ефективні заходи на міжнародному і національному рівнях, спрямовані на здійснення цілей "повної участі" інвалідів у соціальному житті та розвитку, а також "рівності",
вважаючи, що ці зміни обумовили доцільність прийняття нових міжнародних норм з цього питання, які особливо брали б до уваги потребу забезпечити рівність можливостей та ставлення для всіх категорій інвалідів як у міських, так і в сільських районах, у зайнятості та соціальній інтеграції,
ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо професійної реабілітації, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює двадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот вісімдесят третього року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією про професійну реабілітацію і зайнятість інвалідів.
Розділ I. Визначення та сфера застосування
Стаття 1
1. В цілях цієї Конвенції термін "інвалід" означає особу, можливості якої отримувати, зберігати підходящу роботу та просуватися по службі значно обмежені у зв'язку з належним чином підтвердженою фізичною чи розумовою вадою.
2. В цілях цієї Конвенції кожна держава - член Організації вважає завданням професійної реабілітації забезпечення інваліду можливості отримувати, зберігати підходящу роботу й просуватися по службі, сприяючи тим самим його соціальній інтеграції або реінтеграції.
3. Положення цієї Конвенції застосовуються кожною державою - членом Організації за допомогою заходів, які відповідають національним умовам та не суперечать національній практиці.
4. Положення цієї Конвенції поширюються на всі категорії інвалідів.
Розділ II. Принципи професійної реабілітації та політика зайнятості щодо інвалідів
Стаття 2
Кожна держава - член Організації відповідно до національних умов, практики і можливостей розробляє, здійснює та періодично переглядає національну політику в галузі професійної реабілітації та зайнятості інвалідів.
Стаття 3
Зазначена політика спрямована на забезпечення того, щоб відповідні заходи з професійної реабілітації поширювались на всі категорії інвалідів, а також на сприяння можливостям зайнятості інвалідів на вільному ринку праці.
Стаття 4
Зазначена політика грунтується на принципі рівності можливостей інвалідів і трудящих у цілому. Дотримується рівність можливостей та ставлення для працюючих чоловіків і жінок, котрі є інвалідами. Спеціальні позитивні заходи, спрямовані на забезпечення справжньої рівності можливостей та ставлення для інвалідів та інших трудящих, не вважаються дискримінаційними і по відношенню до інших трудящих.
Стаття 5
Проводяться консультації з представницькими організаціями підприємців і трудящих щодо здійснення зазначеної політики, в тому числі заходів, яких слід вжити з метою сприяння співробітництву та координації державних і приватних органів, що займаються професійною реабілітацією. Проводяться також консультації з представницькими організаціями інвалідів і у справах інвалідів.
Розділ III. Заходи на національному рівні щодо розвитку служб професійної реабілітації та зайнятості інвалідів
Стаття 6
Кожна держава - член Організації шляхом законів, або правил, або будь-яким іншим методом, що відповідає національним умовам і практиці, вживає таких заходів, які можуть бути потрібними для здійснення положень статей 2, 3, 4 і 5 цієї Конвенції.
Стаття 7
Компетентні органи вживають заходів з метою організації й оцінки служб професійної орієнтації, професійного навчання, працевлаштування, зайнятості, а також інших пов'язаних з ними служб, щоб інваліди мали можливість отримувати, зберігати роботу та просуватися по службі; наявні служби для трудящих в цілому використовуються там, де це можливо та доцільно, з потрібною адаптацією.
Стаття 8
Вживають заходів для сприяння створенню та розвитку служб професійної реабілітації та зайнятості для інвалідів у сільських районах і окремих місцевостях.
Стаття 9
Кожна держава - член Організації бере за мету забезпечувати підготовку і наявність консультантів з реабілітації та іншого персоналу, який має відповідну кваліфікацію і відповідає за професійну орієнтацію, професійне навчання, працевлаштування і зайнятість інвалідів.
Розділ IV. Прикінцеві положення
Стаття 10
Офіційні грамоти про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
Стаття 11
1. Ця Конвенція є чинною тільки для тих членів Міжнародної організації праці, чиї ратифікаційні грамоти зареєстровані Генеральним директором Міжнародного бюро праці.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після дати реєстрації Генеральним директором ратифікаційних грамот двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності для кожної держави - члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації її ратифікаційної грамоти.
Стаття 12
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, після закінчення десятирічного періоду з дня, коли вона початково набула чинності, може денонсувати її заявою про денонсацію, надісланою Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Денонсація набуває чинності через рік після дати реєстрації заяви про денонсацію.
2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію і протягом року після закінчення згаданого у попередньому пункті десятирічного періоду не скористався правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, Конвенція залишатиметься чинною на наступний десятирічний період, і в подальшому він зможе денонсувати її після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, передбаченому в цій статті.
Стаття 13
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх ратифікаційних грамот та заяв про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.
2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманої ним другої ратифікаційної грамоти, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.
Стаття 14
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні дані щодо всіх ратифікаційних грамот та заяв про денонсацію, зареєстрованих ним згідно з положеннями попередніх статей.
Стаття 15
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи доцільно вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
Стаття 16
1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не передбачає іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої Конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 12, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута Конвенція набула чинності;
b) з дня набуття чинності новою, переглянутою конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які ратифікували її, але не ратифікували переглянуту Конвенції.
Стаття 17
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.