ДСТУ 2864-94 Надійність техніки. Експериментальне оцінювання та контроль надійності. Основні положення

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Надійність техніки.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОЦІНЮВАННЯ
 ТА КОНТРОЛЬ НАДІЙНОСТІ.

Основні положення

ДСТУ 2864-94

ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАЇНИ
Київ

Чинний від 01.01. 97 (1295 с.32)

Цей стандарт поширюється на всі види продукції, до яких належать технічні системи, технічні засоби та елементи вищеназваних засобів. Стандарт установлює основні положення щодо експериментального оцінювання і контролю (далі — експериментального дослідження) надійності техніки, визначає види експериментального дослідження надійності, показники якості результатів експериментального дослідження і порядок встановлення вимог до цих показників, організацію і порядок проведення робіт з експериментального дослідження надійності.

Прийняті в стандарті позначення наведено в додатку 1, терміни та їх визначення — в додатку 2, основні принципи вибирання критерію оптимізації під час планування випробувань та експлуатаційних спостережень — в додатку 3. Додаток 4 вміщує рекомендації щодо вибирання планів експериментального оцінювання надійності.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. В залежності від мети експериментального дослідження розрізняють експериментальне оцінювання (кількісне визначення) та контроль (якісне визначення) надійності продукції.

1.1.1. Оцінювання надійності продукції проводять з метою визначення показників надійності (ПН) з потрібною точністю та вірогідністю для внесення в технічну документацію, виявлення схемних та конструктивних недоліків і вироблення рекомендацій щодо їх усунення, в разі необхідності — для встановлення виду та параметрів закону розподілу терміну безвідмовної роботи, тривалості відновлення, терміну збережуваності, терміну експлуатації до граничного стану.

Результати оцінювання надійності продукції можуть бути використані для визначення та корекції параметрів технічної експлуатації: частоти та обсягу технічного обслуговування, норм витрати ЗІП (запасних частин, інструментів, приладдя, матеріалів), складу експлуатаційного та ремонтного персоналу, а також під час обгрунтування гарантійних зобов'язань, розрахунку показників безпечності, ефективності, економічності продукції чи складних об'єктів, складовою частиною яких є досліджувана продукція.

1.1.2. Контроль надійності проводять з метою перевірки відповідності вперше розроблюваної, модернізованої продукції і продукції, що випускається серійно, вимогам нормативних документів (НД) з стандартизації, а також технічних завдань з винесенням рішень про приймання чи забракування.

1.1.3. З технікоекономічних причин експериментально досліджують, як правило, частину партії продукції — вибірку, але прийняті за результатами експериментального дослідження рішення поширюють на всю партію.

Обсяг експериментального дослідження визначають в процесі його планування таким чином, щоб імовірність прийняття помилкових рішень була прийнятливою як для постачальника, так і для споживача продукції.

1.1.4. Імовірність прийняття помилкових рішень можна знизити за рахунок збільшення обсягу експериментального дослідження шляхом обгрунтованого об'єднання двох і більше вибірок з різними ознаками належності до них. Ознаками належності зразка продукції до тієї чи іншої вибірки може бути: заводвиробник, типорозміри, час вироблення, умови експлуатації, наявність дороблення чи модерн і за ції тощо.

Рішення про можливість об'єднання декількох вибірок в єдину приймають, виходячи з рівня інформованості про фізику відмов і граничних станів, на підставі методів математичної статистики.

1.2. Експериментальне дослідження може бути проведено:

1) шляхом організації визначальних чи контрольних випробувань на надійність;

2) шляхом організації експлуатаційних спостережень — збиранням та обробленням статистичних даних про надійність продукції в умовах підконтрольної чи дослідної експлуатації (дослідного чи промислового функціонування, споживчого використання) ;

3) комбінованим методом, за якого використовують обидва вищеназвані напрямки разом.

Для експериментального дослідження надійності необов'язково знати структуру об'єкту досліджень (експлуатаційних спостережень).